Є байка про відомого фізика Резерфорда. Одного вечора вчений зайшов у лабораторію. Хоча час був пізній, він застав там одного зі своїх учнів. «Що ви робите тут у таку годину?» - запитав Резерфорд. «Працюю», - відповів юнак. «А що ви робите вдень?» - уточнив учений. «Звичайно, працюю, - відповідав учень. «І вранці теж працюєте?» «Так, професоре, й уранці працюю», - підтвердив учень, розраховуючи на похвалу. Резерфорд спохмурнів і роздратовано запитав: «Послухайте, а коли ж ви думаєте?!» Власне, про це й піде мова в статті. Про те, що мозку треба давати перерву, щоби він зміг думати ефективніше.
Ми вже давно подолали «обломовщину». Настав час Штольців – гіперактивних і амбіціозних. Наше життя розплановано по хвилинам: зустріч, лекція, курси, тренування, складання звітів, розгрібання пошти, а потім знову зустріч, лекція… Коли нам починає здаватись, що для переліку обов′язкових справ доби вже замало, то ми біжимо на курси тайм-менеджементу або скуповуємо книжки типу «Як запхнути тисячу справ у двадцять чотири години». У такій «партитурі» пауз не передбачено, а тому коли нам випадає вільна хвилина, ми одразу починаємо шукати собі заняття.
Коли вже не вистачає сил займатися своїми справами, ми сприймаємо це як небезпечний симптом, хворобу. Раптом виникає бажання бездумно полежати на дивані, нікуди не поспішати, заткнути свій виснажений мозок жуйкою із серіалів, новин і дурнуватих картинок у соціальних мережах. Проте сама думка про байдикування здається бунтівною. Кожен сантиметр дивану обпалює почуттям вини за марно потрачений час. Тоді ми намагаємось подавити свою лінь і починаємо працювати через силу. При цьому якість роботи погіршується, натомість виростає невдоволення собою, а це, в свою чергу, знову призводить до падіння ефективності. Замкнуте коло. Про що ж говорить наша лінь?
Справа в тому, що лінь і небажання щось робити – результат надмірного розумового і фізичного навантаження. Організм таким чином захищається, реагує на нещадну експлуатацію. Суть цього процесу дослідив академік Павлов і дав йому назву – «охоронне гальмування». Дехто з науковців пов’язує лінь з інстинктом самозбереження. Звісно, в цьому випадку вчені мали на увазі ту благословенну лінь, що рятує нас від перенавантаження на роботі, дарує спокій, допомагає переосмислити вже написану «картину» і внести корективи.
Чи маємо ми, люди з купою задач і нереалізованих ідей, право лежати на дивані? Маємо! У психології і нейрофізіології експериментально доведено, що в той час, коли ми відпочиваємо, наш мозок далекий від стану пасивного і безцільного існування. Це явище отримало назву мережа пасивної роботи мозку (default mode network). До речі, східні традиції, або вчення про нірвану співзвучні із цією теорію. Недарма йоги під час медитації прагнуть стану повного покою та занурення у себе, щоб розкрити свій внутрішній творчий потенціал.
Ендрю Смарт у книзі «Про користь ліні» висловлює думку, що саме в моменти нашої пасивності та ліні мозок породжує найбільш глибокі і креативні думки. «Поки ви ніжитеся в ліжку, дозволяючи думкам блукати вільно, - або, кажучи кострубатою мовою нейрофізіології, у вас спостерігаються думки, незалежні від зовнішніх стимулів (Stimulus Independent Thoughts), - ваш мозок стає більш організованим, ніж коли ви намагаєтеся сконцентруватися на якомусь завданні, типу колірного кодування календарика Outlook. Отже, коли ви відключаєтесь від зовнішнього світу, інформація починає передаватися по вузлах мережі пасивного режиму роботи мозку, тобто з новою силою продовжує працювати на вас», - зазначає вчений.
Дослідження пасивного відпочинку, денного сну, прогулянок на природі та інших технік розслаблення, які практикують відомі спортсмени, люди мистецтва, показують, наскільки ефективні перерви в активній розумовій діяльності для відновлення сил, збільшення продуктивності, концентрації уваги та консолідації пам'яті, а також підвищення ефективності мозку. За легендою, саме релаксуючи у ліжку і спостерігаючи за мухою на стелі, Декарт придумав осі X і Y, які складають систему координат і отруюють сьогодні життя багатьом школярам.
Одним словом, не сваріть себе за лінощі, якщо ви ними не зловживаєте. Іноді краще взяти тайм-аут, аніж працювати до знемоги, адже відпочинок для мозку важливий так же, як і спрямована розумова діяльність. Краще відслідкуйте моменти, коли виникає лінь і спробуйте зрозуміти про що вона намагається з вами говорити.
Матеріали взято з сайту: http://terytoriya.com.ua/
Немає коментарів:
Дописати коментар